Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (2)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (3)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (12)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (13)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Ринок, його характерні ознаки та види

 

Зміст

Вступ..........................................................................................................................3

1. Сутність ринку    ..................................................................................................6

  1.1 Еволюція поглядів щодо поняття „ринок”..................................................6

     1.2 Функції ринку................................................................................................11

1.3. Ознаки ринку і умови його функціонування..............................................15

1.4. Структура ринку і характеристика її елементів........................................18

2. Інфраструктура ринкового господарства та механізм

                функціонування ринку............................................... ............................27

     2.1 Поняття „інфраструктура ринку”................................................................27

     2.2 Елементи інфраструктури ринку і їх характеристика...............................30

2.3. Механізм функціонування ринку................................................................43

3. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах......................................58

     3.1 Торгово-промислові палати України..........................................................58

3.2 Страхові фірми України...............................................................................62

3.3. Аудиторські фірми України.........................................................................64

3.4. Біржі України.................................................................................................66

3.5. Основні задачі розвитку міжбіржової торгівлі України на

                      сучасному     етапі........................................................................... 74                                                                       

Висновки...................................................................................................................76

Список використаних джерел.................................................................................80

ВСТУП

 

Ринок - досягнення людства на всіх етапах його розвитку до

найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

 Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах

визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Побудова розвинутого ринкового господарства – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.

Сьогодні Україна має статус „країни з ринковою економікою”. Проте, питання переходу до ринкової економіки й по цей день гостро стоїть перед нашою державою, оскільки Україна в повній мірі ще не відповідає всім тим „європейським стандартам”, які мають бути наявні у країни з таким статусом. Це і зумовлює актуальність моєї теми, оскільки вивчення ринку, його основних елементів, типів, інфраструктури, механізму функціонування, нарешті – законів ринку, - дозволить глибше зрозуміти і, відповідно, вдосконалити сучасний стан ринку України.

Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на

розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

 Однак складність завдання полягає в тому, що немає у світі аналогів

переходу до ринку великої держави з такою, як в Україні, спотвореною

тоталітарною системою структурою господарства, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. В таких скрутних умовах, що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та інших криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений. Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства – основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Об'єктом мого дослідження виступає ринок. Предметом дослідження являються тенденції формування й розвитку ринку, форм і методів його функціонування.

 Метою моєї курсової роботи є визначення і дослідження сутності ринку, інфраструктури ринкового господарства, механізму функціонування ринку, а також характеристика ринкової інфраструктури України в сучасних умовах.

 Нині існує об’єктивна необхідність у комплексі заходів, які б стимулювали розвиток ринку, підвищення рівня технічного обслуговування та ефективності експлуатації об’єктів ринкової інфраструктури

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання: - проаналізувати еволюцію поглядів щодо поняття „ринок”; - визначити і проаналізувати основні функції ринку, його ознаки і умови функціонування; - чітко сформулювати структуру ринку і характеризувати її елементи; - розкрити поняття „інфраструктури ринку” і характеризувати основні складові, що її визначають; - обумовити механізм функціонування ринку;- проаналізувати стан та тенденції розвитку сучасної ринкової інфраструктури України; а також сформулювати основні задачі розвитку міжбіржової торгівлі на Україні на сучасному етапі.

Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недостатня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обумовили постановку мети та завдання даного дослідження.

В Україні процес створення ринкової економіки фактично почався з нуля, тому що присутня ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система, по своїй суті , виключала наявність ринкової економіки як такої.

 Тому, на даному етапі, величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання ринкових процесів, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

1.     СУТНІСТЬ РИНКУ

 

     1.1. Еволюція поглядів щодо поняття „ринок”

 

Ринок як один із інститутів товарного виробництва існує майже 7 тисяч років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому [23,с.166]. Навіть у працях представників класичної школи політичної економії А.Сміта і Д.Рікардо термін „ринок” не набув чіткого політ-економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхових явищ ринкової економіки, а тому він використовувався передусім для характеристики ринкового попиту [7,с.235].

 Спочатку домінувало побутове розуміння поняття „ринок” як синоніма терміна „базар” – певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке побутове спрощене трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХІІ ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість „ринок” усе частіше застосовують термін „район торгівлі”. Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801 – 1877) першим у науковій літературі визначення поняття „ринок” починає з терміна „район” [23, с.166]. Ринок, на його думку, це „...будь-який район, у якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватися” [7,с.235]. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

Цей аспект визначення відтворювався у працях західних економістів і надалі. Так, А.Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару [23, с.166]. Англійський економіст А.Маршалл стверджував, що „чим досконалішим є ринок, тим сильнішою є тенденція у всіх його пунктах у той самий момент платити за той самий предмет однакову ціну...” [7, с.235]. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл – цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла – групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців.

К.Макконнелл і С.Брю у підручнику „Економікс” розглядають ринок як „інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”. Американський економіст П.Хейне стверджує, що ринок – „це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів”. У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту [23,с.166].

Близьке до цього визначення дав Л.Тейлор та інші західні вчені. Спільним для наведених визначень є те, що вони тлумачать предмет економічної науки, не акцентуючи на вивченні виробничих, або економічних, відносин. Крім того, у перших двох визначеннях звернено увагу на тенденції до вирівнювання цін, отже, названо важливу функцію ринку.

 У сучасній політичній економії, відповідно до предмета цієї науки, у визначенні сутності ринка відповідною є система або певна сукупність економічних відносин, робиться спроба пов'язати його з певними функціями. Виняток із цього правила – твердження російського вченого Ю.Осипова, що ринок є суспільством підприємців як цілісної само організованої системи, яка виконує функцію соціального організатора суспільного виробництва і здійснює мікро господарювання. Однак у наведених визначеннях не враховано принцип історизму, тому вони більше відповідають реаліям минулих століть, ніж сьогоденню. Врахування цього принципу передбачає передусім визначення основних суб`єктів сучасного ринку [7,с.235].

 „Сучасний економічний словник” трактує ринок як „1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод; 2) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формується попит, пропозиція і ціна”. Автори „Великого економічного словника” характеризують ринок як „1) сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці; 2) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг”. В „Економічній енциклопедії” за редакцією Л.Абалкіна стверджується, що, „на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)”.

Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику „Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Климка визначення „самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється” охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії ХІХ ст.. На відміну від цього „сучасний ринок – це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість”. А.Задоя та Ю.Петруня визначають ринок як „спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції”. Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему „економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін”.

Автори підручника „Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Климка намагаються розглянути цю проблему (коли називають ринок і сучасний ринок), але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє.

Сучасний ринок – регульована система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн і світового господарства з приводу купівлі товарів і послуг згідно з законами товарного виробництва.

Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності.

В одному із сучасних російських підручників з політекономії під назвою „Економічна теорія (політекономія)” за редакцією В.І.Видяпіна, робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: „це суспільна форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів”. Проте таке тлумачення не розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, а й в економічному контексті.

Щоб обгрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти від категорії „економічна власність” до „привласнення” як форми реалізації власності.



Размер файла: 1.26 Мбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров