Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Стратегія управління потенціалом підприємства

                     Стратегія управління потенціалом підприємства

                    Поняття потенціалу виробництва та його класифікація в багатьох випадках змішується з поняттями можливого використання ресурсів або капіталів підприємства, які забезпечують фінансово-господарську діяльність економічних об’єктів.

         До речі, ресурси або капітали розглядаються як прості складові потенціалу підприємства, де нагромадження його залежить від накопичення цих ресурсів, тобто, від кількості матеріальних або фінансових ресурсів. А ефективність механізмів їх використання здебільшого пов’язується з інтегральним ефектом діяльності підприємства, величина якого носить синергетичний характер. В цьому випадку змішуються зовсім різні механізми отримання результативного ефекту. Механізми утворення та використання потенціалу підприємства, як ресурсного забезпечення, далекі від механізмів саморегуляції економічних процесів, якими володіють методи та моделі синергетики. Сутність спрощеного підходу до означення потенціалу підприємства призводить до того, що  синергетичний ефект розглядається як об’єднання ресурсів, капіталів, а то й фірм в корпорації на основі можливого збільшення ринкової ефективності їх використання. Метою та результатом такого об’єднання не являється синергетичний ефект в управлінні підприємством. Тому що отримана фінансова та операційна економія  являється результатом диверсифікації підприємства, в якій частина синергетичного ефекту при об’єднанні не значна.

         Справа в тому, що потенціал може виникнути в економічному просторі тільки тоді, коли з’являється в ньому відповідний інтелектуальний капітал (IC). Перенесення, тобто накопичення рівня (заряду) інтелектуального капіталу для досягнення стратегічної мети залежить від його складових та економічного простору, де робота його використання призведе до збільшення доданої економічної вартості діяльності підприємства. Враховуючи[1], що структурно інтелектуальний капітал являється сукупністю людського, організаційного та споживчого капіталу, розглянемо його формування в даній площині.

                                           IC = f ( HC, SC, CC),                        

де  HC – людський капітал у дослідженнях; CC – споживчий капітал;SC – структурний капітал.

Людський капітал являє собою оцінку втіленої в індивідуумі здатності приносити доход, суму здібностей, знань, кваліфікації і навичок окремого працівника. Як і фізичний капітал, людський капітал здатний накопичуватися й амортизуватися (у наслідку  смертності, дискваліфікації і т.д.). Сектор освіти являє собою елемент економічної системи, яка виробляє людський капітал у співвідношенні з визначеною виробністю, долею часу освіти від загального обсягу часу кожного індивідуума і середнім рівнем людського капіталу, який є на даний момент.

Визначемо людський капітал (HC) як:

 ,                                   де HC1t – людський у виробничому секторі; HC2t – людський капітал у дослідницькому секторі;

HC3t – людський капітал у секторі освіти;

Введемо поняття напруженість економічного стану Е економічного об’єкту(підприємства). Це здатність підприємства виконувати технологічні перетворення на окремому технологічному рівні, який накопичив відповідний (заряд) рівень інтелектуального капіталу для досягнення відповідної стратегії росту економічних показників.

Напруженість економічного стану підприємства визначається як:

        ,                            де  EVA(t) – валова додана вартість в потенціальному просторі n;

?>0 – параметр продуктивності дослідницької технології у технологічному рівеньі n; HC2tобсяг праці в дослідницькому секторі в потенціальному просторі n; HC(t) – загальний обсяг праці в економіці в потенціальному просторі n.

Виходячи з рівняння напруженості економічного стану потенційний капітал технологічних перетворень можна виразити:

 ,                                    

де КІС – коефіцієнт інтелектуального капіталу підприємства в потенціальному просторі (t);

Е – напруженість економічного стану економічного об’єкта.

Коефіцієнт інтелектуального капіталу підприємства в потенціальному просторі (t) визначається як:

,                                       де  ІСі(t) – обсяг інтелектуального капіталу підприємства в потенціальному просторі (t); – середнє значення інтелектуального капіталу для розвинутих  підприємств в потенціальному просторі (t).

Стратегічне управління потенціалом підприємства базується на вимірюванні співвідношень поміж потенційним капіталом технологічних перетворень, який утворений внаслідок рівня напруженості економічного стану, та обсягом інтелектуального капіталу. Потенціал підприємства ? визначається як співвідношення потенційного капіталу технологічних перетворень РС до інтелектуального капіталу ІС:

                                                                                

де  ?1 –рівень потенційного капіталу; РС1 – потенційний капітал; ІС1 – рівень інтелектуального капіталу.

         Якщо розглянути середовище економічного росту підприємства, то процеси відтворення економічної доданої вартості полягають в формуванні інтелектуального капіталу для створення умов виникненя потенціалу там, де управлінські рішення відповідають стратегії розвитку підприємства:

 а) виробнича сфера;  б) сфера маркетингових зусиль;   в) сфера нагромадження капіталу.

          Зазначений економічний простір являється ознакою використання матеріальних, інвестиційних, соціальних та інших ресурсів для стратегій потенційного економічного росту показників підприємства. Тобто в концептуальному плані інтелектуальний капітал підприємства створює потенціали в цих сферах (рис. 1) економічного простору.

         На рис. 1 загальний інтелектуальний капітал підприємства має крапковий характер дії при створенні виробничого, маркетингового потенціалів та потенціала капіталу. Ця властивість пов’язана з синергетичним ефектом перетікання рівня крапкового інтелектуального капіталу із одного потенціального простору в інший. Ефект саморегуляції системи являється наслідком малоефективних стратегій використання потенціалу підприємства. Крапковий інтелектуальний капітал може використовуватися в створенні суміжного потенціального простору при рішенні  економічних задах, які відповідають стратегії розвитку підприємства зазначеного потенціалу. Перехід (перетікання) із одного становища економічної системи пов’язане зі зміною різниці потенціалу поміж двома потенціальними просторами (рис. 2)



Размер файла: 185.5 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров