Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Українські букварі

Проблеми виховання школярів-читачів, вироблення в них самостійних читацьких навичок зявилися давно. Ретроспективний огляд літератури з теми дослідження дозволив зробити висновок, що до ХІХ ст. методика читання (класного і позакласного) як галузь педагогічної науки сформована ще не була. Однак уже в ХХІ ст. склалися передумови зародження методики читання: в памятках Київської Русі знаходимо свідчення про значний інтерес наших попередників до вивчення літератури. Київський князь Володимир Святославович під час свого правління (978-1015 рр.) відкрив спеціальні майстерні, де переписувалися книги, а пізніше створив школи для дітей київської знаті. Викладання в тогочасній школі вимагало створення  підручників і пошуків форм, засобів і прийомів “книжного навчання”. Так зявилися перші розробки з поетики й стилістики.

Значною подією на етапі зародження методики читання в початкових класах стала поява в Україні першого друкованого букваря: Іван Федоров в “Азбуках” 1574 і 1578 років поєднав філологічну думку з елементами методики початкового навчання.

На кінець ХVІІІ століття були визначені основні засади літературної освіти школярів, у розробці яких видатна роль належала І. Вишенському та Г. Сковороді. Суть цих засад коротко викладемо так: прищеплення любові до книги, до читання важливий аспект навчально-виховної роботи; твори для читання потребують ретельного відбору; під час спілкування з книжкою слід дотримуватися певного режиму; важливе значення має поєднання естетичної та пізнавальної функцій читання; вирішальну роль у керівництві самостійним дитячим читанням відіграє вчитель.

У ХІХ столітті відбувався процес поступового становлення методики читання молодших школярів. Цьому значною мірою сприяло створення перших шкільних підручників для читання, авторами яких були П. Куліш (“Граматика”, 1854 р.), Т. Шевченко (“Букварь южнорусский”, 1861 р.), О. Духнович (“Книжка читальна для початківців”, 1847 р.). У розробку науково обґрунтованої методики читання середини ХІХ століття значний внесок зробили К. Ушинський та його послідовники (В. Водовозов, В. Стоюнін, В. Острогорський, В. Шереметьєвський, М. Бунаков та ін.). При всій індивідуальній відмінності методичних поглядів учених, найважливішими досягненнями практики стали закладені ними основи методу пояснювального читання та утвердження необхідності аналізу художнього твору як основи навчання й духовного розвитку особистості. Крім того, вчені приділяли велику увагу розвитку мовлення й мислення школярів, виразному читанню як засобу активізації читацьких інтересів, а також сімейному читанню.

Аналіз науково-методичної, навчальної та художньої літератури кінця   ХІХ початку ХХ століття дозволив зробити висновок, що проблеми виховного впливу художнього слова на особистість школяра-читача набули в той час не лише педагогічного, але й соціального характеру: вони хвилювали не лише вітчизняних учених, методистів, педагогів, але й прогресивних письменників та громадських діячів. Вважаючи читання важливим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів та джерелом їх духовного розвитку, І. Франко, Леся Українка, Олена Пчілка, С. Васильченко, Х. Алчевська, М. Драгоманов,   С. Русова, Т. Лубенець, І. Огієнко в своїх працях звертали увагу на необхідність удосконалення змісту підручників для читання; критикували спрощеність методів викладання літератури в тогочасній школі; надавали особливого значення самостійному спілкуванню школярів із книжкою; дбали про видання високохудожніх творів для дітей.

На початку ХХ століття методична спадщина творчо розвивалася М. Рибниковою, В. Голубковим, П. Афанасьєвим та ін. Вчені-методисти розглядали літературу як скарбницю духовних надбань людства, порушували питання про необхідність керування домашнім читанням школярів, вважали за потрібне координувати зусилля сімї та школи з метою розвитку читацьких інтересів учнів. У цей час помітно зросла увага до вироблення навичок самостійної роботи з книгою (М. Рубакін, С. Никифоров та ін.).

У 50-60 роках, після деякого спаду інтересу до проблем дитячого читання, що був зумовлений обєктивними причинами (роки війни та післявоєнної розрухи), продовжувався розвиток методичної думки в напрямку визначення шляхів підвищення освітньо-виховного значення класного й позакласного читання в їх взаємозвязку. Продовжуючи кращі традиції минулого, відомі вчені та методисти С. Рєзодубов, М. Каноникін, Н. Щербаков, Є. Адамович, Ф. Костенко, В. Сухомлинський та інші в своїх працях наголошували, що читання повинно слугувати засобом виховного впливу на учнів, розширювати й поглиблювати їх кругозір, збагачувати знання, моральний та емоційний досвід школярів. Серед завдань уроків читання вчені виділяли необхідність розвитку навичок читацької самостійності.

Зростання інтересу до проблем виховання школярів-читачів у 60-х роках під-тверджується також появою наукових публікацій, у яких пропонувалося введення спеціальних занять уроків позакласного читання. До цього часу, хоч у програмах для початкових класів значилося позакласне читання, години для нього навчальним планом не відводилися. Передбачалося, що позакласне читання повинен організовувати класовод разом із бібліотекарем. Цьому мала сприяти система позаурочних заходів: літературні ранки, ігри, вікторини тощо. З часом стурбованість педагогічної громадськості, викликана зниженням інтересу дітей до книги, примусила шукати нові шляхи керівництва позакласним читанням.

Дослідження, які велися в 1965-68 н.р. під керівництвом російського вченого Н. Свєтловської, довели, що  в початкових класах необхідно запровадити спеціальні уроки позакласного читання, які мають свої специфічні завдання, свій зміст та особливі організаційні форми. У 1969 році система роботи з дитячою книжкою, розроблена Н. Свєтловською, була затверджена МО РРФСР, а з 1972-73 н.р. запроваджена й в Україні. Методичні рекомендації й тематика занять із позакласного читання були розроблені у відділі початкового навчання НДІ педагогіки УРСР за участю вітчизняних учених Н. Скрипченко та М. Вашуленка. Таким чином, із 1972 року урок позакласного читання став в українській школі основною формою керівництва самостійним дитячим читанням.

В останні десятиріччя окремі аспекти проблеми формування школярів-читачів знайшли своє вирішення в наукових працях вітчизняних учених Н. Скрипченко, О. Савченко, М. Наумчук, Г. Ткачук та ін. Теоретичну базу наших подальших досліджень збагатили такі основні положення, висвітлені в їх роботах: про ціннісні орієнтації загальноосвітньої підготовки учнів (О. Савченко); про першооснови літературної освіти в початковій ланці школи (Н. Скрипченко); про основні вимоги до поза­класного читання молодших школярів (Г. Ткачук); про взаємозвязок класного й позакласного читання як засіб формування читацької самостійності молодших школярів (М. Наумчук); про збагачення змісту читацьких умінь (Л. Іванова).

Висновки:

1.     Етап становлення методики читання в початкових класах розпочався з появою перших підручників для читання (середина ХІХ ст.) і тривав до початку ХХст. З цього часу методика читання розвивається як галузь педагогічної науки.

2.     Методика позакласного читання молодших школярів розвивалася повільніше, тривалий час розглядалася лише як складова частина позаурочної виховної роботи й утвердилася лише з 70-х років ХХ ст., коли основною формою керівництва самостійним дитячим читанням став урок позакласного читання.



Размер файла: 195.5 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров