Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Опорний конспект лекцій з курсу «Історія економічних вчень»

Тема 1. Предмет і завдання дисципліни “Історія економічних вчень” .

 

1.     Виникнення і розвиток економічної думки.

2.     Предмет історії економічних вчень.

3.     Значення історії економічних вчень для підвищення культури еко­номічного мислення.

 

        Економічна думка народилася дуже давно. Ще первісні люди володіли певними господарськими знаннями. Поступово виникали певні уяви про відносини, які складалися з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Спочатку економічні погляди не виділяють у спеціальну галузь знань, тим більш у самостійну гілку суспільного життя. В них описувався господарський досвід, надавалися поради, як вести облік та організовувати працю. Поступово зявляються елементи економічного мислення із спробами аналізу та узагальнення господарських явищ. Це були вже провісники формування наукового знання, яке дало початок розвитку економічної науки. Економічна наука сьогодні – це розгалужена система широкого економічного знання, у центрі якого знаходиться економічна теорія. Розвиток економічної думки поступово формує й науку про її власну історію.

Предметом історії економічних вчень є історичний процес виникнення і розвитку економічних ідей та концепцій, які представлені у теоріях окремих економістів, теоретичних школах, течіях та напрямках; формування економічної науки як системи знань.

Свій початок історія економічних вчень веде з часів давнього світу, тобто з появи перших держав. Навіть у наш час існують спроби систематизувати економічні погляди в економічну теорію, яка може бути задіяна у здійсненні господарчої політики. Враховуючи зміни в економіці, науці, техниці та культурі, постійно оновлюється та вдосконалюється економічна теорія.

Наукова історія економічної думки може бути створена на основі матеріалістичного підходу до аналізу суспільної думки, тобто необхідно розкрити матеріальну основу для формування і розвитку тих чи інших ідей.

Дійсне наукове дослідження історії економіних вчень неможливе без принципу історизму. Щоб правильно трактувати ту чи іншу течії економічної думки, треба враховувати историчні умови її виникнення, розвитку, поширення і зникнення. Використовують також інші відомі методи пізнання: порівняння, аналіз, синтез, тощо.

Знання  хоча б основних течій економічних вчень значно підвищують культуру економічного мислення, дають можливість розглядати будь-яку економічну проблему у значно ширшому аспекті. Економіст не може нехтувати історією своєї науки, бо вона показує як людство намагалося осмислювати та розвязувати проблеми, що ставило життя. Піходи і трактування економічних явищ неоднозначні, а тому в економічній науці ми маємо справу з різними течіями та школами. Проте це не означає існування різних економічних наук, як стверджувалося раніше у нашій літературі. Економічна наука єдина, а течії та напрямки, як і в інших науках, різноманітні.

 

Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм.

 

1. Економічна думка Стародавнього Сходу.

2. Економічна ідеологія рабовласницького суспільства античних держав.

3. Особливості формування економічних поглядів середнього віку.

4. Меркантилізм як перша школа класичної політичної економії.

 

У давнині суспільні закономірності чітко не протиставлялися природнім. Первісна людина гостро відчувала свою єдність, своє злиття з природою і часто суспільні явища розглядала як результат дії природніх сил. З часом відбувається нагромадження виробничого досвіду. Нагромаджений досвід передавався з покоління у покоління через родову память. Память первісних колективів мала багату уяву, думка перепліталася з емоціями, раціональне уживалося з ірраціональним. Складені уяви про світ дійшли до нас у мифах, легендах древніх народів.

Загальною рисою економічної думки давнього світу є прагнення зберегти пріоритет натурального господарства, засудити з позиції звичаїв, моралі та етики крупні торгово-лихварські операції, які порушують нібито еквівалентний та пропорційний характер обміну товарів за їх вартістю і які не відповідають відкритому розумом та охороняємому законами “природньому порядку”. Причому, виразниками цих ідей як у давньосхідних, так і в античних країнах були філософи-мислителі та правителі рабовласницьких держав.

Економічна думка стародавньої Греції була своєрідною і зрілою. Трактовка проблеми рабства займала центральне місце, шукалися заходи ефективної експлуатації рабів. На економічну думку великий вплив справив розвиток міст і пов'язане з цим зростання ремісництва і торгівлі. Значення поділу праці розумілося правильно. Були спроби аналізувати товарно-грошові відносини, умови обміну, гроші. У більшості мислителів переважав натурально-господарський підхід до економічних проблем.

Економічні проблеми стародавньої Греції стали об'єктом спеціальних досліджень у роботах Ксенофонта, Платона, Арістотеля.

Новий етап у розвитку економічної думки повязаний з епохою феодалізму. У цей період складаються європейські держави, зростає матеріальна та ускладнюється духовна культура. Головним моментом генезису феодального способу виробництва було перетворення вільних виробників матеріальних благ у феодально залежних селян та утворення крупних феодальних володінь. На розвиток економічної думки класичного середньовіччя великий вплив справила католицька церква. Трактуванням економічних питань займалися церковні юристи, часто з античних позицій. Але вирішальне значення мали класові інтереси феодалів та інтереси церкви. Така доктрина називається канонічною.

Її класичне тлумачення надав Фома Аквінський (1225-1274), який обпирався в основному на вчення Арістотеля і розвивав власні положення:  засуджував  прагнення до соціальної рівності (суспільство повинне складатися із станів); піднятися поверх свого стану - гріх, тому що таке розділення встановлене богом;  праця необхідна для життя, закріплення моральності, але праця фізична - заняття рабів; захист приватної власності; натурально-господарські переконання (держава повинна бути самозабезпеченою і все необхідне отримувати із своєі території); в той же час виправдовував обмін і вважав місто більш досконалою формою суспільства;  другорядне місце у його міркуваннях займали питання товарного виробництва; має висловлювання про справедливу ціну; визначав необхідність грошей як міри вартості і засобу обігу; засуджував лихварство, але спробував захистити процент, назвавши його відшкодуванням хибних доходів кредитора.

Економічна думка середнього віку в Україні.

У 14 ст. дано визначення вотчинної форми власності, за якою земля надавалась разом з тяглим населенням у спадкоємне володіння (з дозволом обміну, угод, даріння, продажу маєтку). У цей період в Україні почало діяти магдебургське право, яке представляло собою перелік указів, що затверджували певне самоуправління міст. З 15 ст. дійшли матеріали, які свідчать про розвиток обліку доходів і майна. Економічна думка засвідчує про розвиток лихварства. У 16 ст. значна увага приділялась фіскальним проблемам (стягнення податків на користь держави з селян, міщан, феодалів). Виразниками соціально-економічних інтересів різних ланок суспільства - шляхти, духовенства, міщан, селян - були Смотрицький, Вишенський, Могила.

Великі географічні відкриття і пов'заний з ними розвиток міжнародної торгівлі призвели до витіснення натуральної форми господарства товарною. Гроші стають тією економічною силою, яка протистоїть силі феодального маєтку. Зростання продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, розвиток міст як центрів ремісництва і торгівлі підготували передумови розкладання феодалізму і народження капіталізму. Це стало головною умовою генезису меркантилізму.

Меркантилізм виник на базі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу і вирішував практичні питання прискорення цього процесу. Виражав інтереси торговельної буржуазії.

Меркантилізм, по-перше розглядає гроші як абсолютну форму багатства, по-друге, за об'єкт дослідження бере виключно сферу обігу, а по-третє, джерелом багатства (звичайно в грошовій формі) вважає зовнішню торгівлю та видобування благородних металів.

Меркантилізм як течія економічної думки ще не є економічною наукою. Доктрина меркантилізму зводиться до практичних рекомендацій щодо нагромадження приватного і національного багатства.

 В окремих країнах меркантилізм мав свої особливості.

Тема 3. Класична школа політичної економії.

 

1.     Історичні умови виникнення та загальна характеристика класичної політичної економії.

2.     Загальна характеристика школи фізіократів.

3.     А. Сміт - засновник "чистої" економічної теорії та концепції економічного лібералізму.

4.     Д. Рікардо - продовжувач та завершувач першої класичної системи політичної економії.

 

Економічна наука як система знань виникла з появою капіталістичного способу виробництва і формуванням ринку, насамперед в Англії і Франції. Капітал підкорив собі економіку, перебудував усі суспільні відносини. У торговельній політиці панував меркантилізм. З розвитком мануфактур виникли нові джерела прибутку. У 18 ст. стало зрозумілим, що теорія і практика не відповідають один одному. Підкорення торговельного капітала промисловому вимагало заміни теорії меркантилізму, яка ідеалізувала сферу обігу. Так розпочинається критика меркантилізму і виникає класична політична економія.

На відміну від меркантилістів, які займались узагальненням поверхових явищ, які відбуваються у сфері обігу, класична політична економія вивчала внутрішні економічні зв'язки. Теоретичні дослідження переносяться із сфери обігу до сфери виробництва. Джерело суспільного багатства класична політична економія бачить не в обміні, а у виробництві - праці, яка водночас є і мірилом вартості (трудова теорія вартості).

Загальна характеристика класичної школи:

1)      головним є перенесення економічного аналізу із сфери обігу у сферу виробництва;

2)      визнання природнього порядку ринкових відносин, ідеї саморегулювання економіки;

3)      економічний лібералізм (принцип невтручання держави в економіку);

4)      визнання особистого інтересу як рушійного мотиву економічної діяльності (А.Сміт);

5)      формулювання економічних законів в області методології, дослідження причинно-наслідковіх звязків (не тільки аналіз, а й спроба знайти причини), використання методу абстракції.

У боротьбі з феодалізмом, спираючись на економічні інтереси молодої промислової буржуазії, англійська класична політекономія в особі А. Сміта і Д. Рікардо досягла свого апогея і мала величезний вплив на весь подальшій розвиток політичної економії. Класична  школа оголосила феодальний лад таким, що гальмує розвиток суспільства, і вимагала такого устрою, який відповідав би природі людини.

 

 

 

Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ століття. Завершення класичної традиції.

 

1. Економічні теорії Т. Мальтуса:  народонаселення, реалізації, економічного зростання. Трактування земельної ренти.

2. Економічні погляди Д. Мілля.

3. Н. В.Сеніор. Теорії утримання, відносної та граничної корисності, попиту та пропозиції. Теорія «останньої години».

4. Концепція трьох факторів виробництва і трьох видів доходу Ж.- Б.Сея.

 

У 30-х рр. XIX ст. в країнах Західної Європи загострюється класова боротьба між буржуазією і робітниками. Здобувши політичну владу внаслідок парламентської реформи 1832 р., буржуазія відразу ж вдалася до проведення антиробітничого законодавства. До цього часу суперечності і класова боротьба знаходились у нерозвинутій формі. Починаючи з 1825 р. капіталістичний світ потрясають періодичні кризи надвиробництва. В Англії і Франції, відбуваються перші самостійні виступи робітників.

Томас Роберт Мальтус (1766-1834) — автор так званої теорії народонаселення. "Досвід про закон народонаселення": населення зростає за геометричною прогресією, а виробництво — за аріфметичною. У цьому постійному прагненні людей до розмноження, яке перевищує засоби існування, і є, за Мальтусом, закон народонаселення. Для математичного обгрунтування своєї теорії Мальтус скористався статистичними даними Північної Америки XVII ст., де населення збільшувалося не стільки за рахунок природного зростання, скільки внаслідок еміграційного притоку.

Одним з перших представників нової течії політекономії в Англї був Джеймс Мілль (1773-1836). За Міллем, у створенні вартості бере участь не тільки праця, а й капітал. Для підтвердження цієї тези він наводить приклад із старим вином, вартість якого зростає без усілякої доданої праці, вже тільки один плин часу додає до вина вартості. Прибуток — це винагорода капіталісту за організацію виробництва, тому істотної різниці між зарплатою і прибутком бути не може. Мілль визнає суперечності між прибутком і рентою, тому вимагає високого оподаткування земельних власників.

Нассау Вільям Сеніор (1790-1864) заперечував теорію трудової вартості і зводив її до ціни, що залежить від попиту і пропозиції. Капітал створюється так званим утриманням капіталістів від споживання. Прибуток, за Сеніором, поділяється на 2 частини: перша (процент на позичковий капітал) — винагорода за утримання від споживання, друга (підприємницький доход) — винагорода за працю капіталіста з організації підприємства.

Сеніору належить теорія "останньої години", згідно якої прибуток створюється за останню годину робочого часу. Звідси випливало, що не можна скорочувати робочий день. Ця теорія була створена Сеніором напротивагу вимогам манчестерських робітників скоротити 10-годинний робочий день.

У Франції засновником нового напряму політекономії був Жан Батіст Сей (1767-1832). Сей виражав інтереси французької буржуазії, виступав за вільну конкуренцію, торгівлю і був проти втручання держави в економічне життя суспільства.

Сею належить загальновідома теорія трьох факторів виробництва, згідно з якою у створенні вартості беруть участь три фактори: праця, капітал і земля. Праця створює заробітну плату, капітал — прибуток, земля — ренту. У сумі ці доходи і складають вартість. Таким чином, доходи виступають як винагорода, жодних суперечностей в суспільстві немає. Ідеалізуючи систему вільної конкуренції, Сей заперечував неминучість загальних криз надвиробництва, припускаючи надвиробництво тільки окремих товарів як наслідок диспропорцій.

 

Тема 5. Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей.

 

1.     Критика теорії вільної конкуренції С. Сісмонді.

2.     Економічне вчення П. Ж. Прудона. Теорія “конституйованої вартості”. Ідея “робочих грошей” і проект реформування суспільства через реформування обміну.

3. Соціальні утопії пізнього середньовіччя.

4. Соціалісти-послідовники Д. Рікардо.

 Промисловий переворот кінця ХVIIІ - першої половини XIX ст. мав далекосяжні соціально-економічні і політичні наслідки не тільки для робітничого класу, а й для дрібного товаровиробника. Якщо промисловий переворот призвів до погіршення економічного і духовного стану робітників (утворення промислової резервної армії праці, перетворення робітника на простий додаток до машини, заміна праці чоловіків жіночою і дитячою працею), то для дрібного товаровиробника промисловий переворот означав втрату ним конкурентоспроможності, пряме його розорення.

Сімон-де-Сісмонді розуміє історичний процес як заміну одних суспільних відносин іншими, різко критикує вільну конкуренцію, вимагає державного втручання в економіку, а не економічної свободи. Центральною проблемою економічного вчення Сісмонді є проблема реалізації і криз.

 П’єр Жозеф Прудон – автор теорії конституйованої вартості — синтезу споживної і мінової вартості, який виражається у годинах робочого часу. Вважав, що година праці будь-якого виробника коштує стільки ж, скільки година іншого виробника.

З метою реалізації своєї програми, Прудон запропонував ідею обмінного банку, який приймав би товари у виробників і видавав їм так звані трудові талони, де було б вказано, скільки часу витрачено на виробництво зданого до банку товару. На ці талони виробники могли б одержати інші товари, на які витрачено стільки ж часу. Таким чином, Прудон і його послідовники висували ідею щодо можливості ліквідації експлуатації за допомогою реформ у сфері обігу, організації безгрошового обігу товарів і безпроцентного кредиту при збереженні приватної власності на засоби виробництва і найманої праці.

Завершення промислового перевороту в Англії призвело до загострення суперечностей між основними класами буржуазного суспільства. Соціалісти-рікардіанці захищають інтереси пролетаріату і дрібних виробників. Критика капіталізму об'єднує всіх представників цієї школи (Т. Годскін, У. Томпсон, Дж. Грей, Дж. Брей), але їх програми суттєво відрізняються за класовою позицією і соціальним ідеалом. Томпсон і Брей - послідовні захисники пролетаріату, Годскін і Грей - дрібнобуржуазні теоретики (у цей час різко погіршилося положення дрібної буржуазії).

 

Тема 6. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів.

 

1.     Історичні умови виникнення утопічного соціалізму.

2.     Концепція А.Сен-Сімона та його критика капіталізму.

3.     Проект нової індустріальної системи. Ш.Фур'є.

4.     Р.Оуен та його критика капіталізму і теорія перетворення суспільства.

 

Знедолена та пригнічена частина людства з давніх часів мріяла про щасливе майбутнє в суспільстві, де буде панувати достаток, щастя, воля. Перші ідеї утопічного соціалізму, як вчення про докорінне відтворення та справедливу побудову суспільства на соціалістичних засадах, що не спираються на знання законів суспільного розвитку та його рушійих сил, були висловлені ще в період пізнього середньовіччя Томасом Мором та Томазою Кампанеллою. Їхні соціальні утопії несли на собі відбиток проектів державного устрою Платона та економічної концепції раннього християнства.

Клод Анрі Сен-Сімон (1760-1825) намагався зрозуміти суть світової історії. Вважав, що у своєму історичному розвитку людство проходить три етапи (формації) - рабовласницький, феодальний, промисловий. Перехід від етапу до етапу здійснюється взаємодією зростання знань й удосконалення господарства, створюючи історичний прогрес. Найбільш прогресивний - промисловий лад, перехід до якого, однак, ще не повністю завершений. Доки (тобто на початку XIX ст.) у влади у промисловій формації знаходяться не промисловці, а непродуктивна (торгівельна) буржуазія. Тимчасово панує приватна власність, анархія і індивідуалізм. Однак майбутнє цієї формації належить крупному індустріальному виробництву і промисловому класу (союзу підприємців, робітників і вчених).



Размер файла: 184 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров