Американская модель менеджмента

Вступ

Менеджмент як діяльність зародився у США в останній чверті 19 ст. На той час це була єдина країна, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження, національності, стану чи віросповідання. Міль- йони емігрантів з Європи створили величезний ринок робочої сили, на яко- му працелюбна людина могла досягти значного успіху. Уряд США матеріа льно підтримував здобуття освіти, що сприяло збільшенню кількості лю- дей, інтелектуально здатних працювати на різних ділянках бізнесу, зокре- ма в управлінні. Виявилося, що кращих результатів досягали ті, хто генеру вав нові ідеї , в тому числі у сфері управління організаціями. Вони і сфор- мували практичні засади менеджменту. Дещо пізніше аналогічні процеси почалися в країнах Європи.

Формування світової практики менеджменту відбувалося передусім під впливом практики управління корпораціями США. Це було наслідком того, що менеджмент зародився саме тут, не менш відчутно позначилося і провідне  економічне становище США в сучасному світі. Нині у більшості країн відбувається процес творчого осмислення та адаптації американсько- го менеджменту до національних особливостей, на цій основі виникають регіонально-національні моделі менеджменту.

Будь-яка американська компанія протягом 20 ст. змінювала власну організацію й управління в певній послідовності. Організаційні структури управління фірмами  більш ніж за 100 років існування зазнали відчутних модифікацій. Перша відбулася у 20-х роках 20 ст. внаслідок відокремлення управління від власності на капітал, що знаменувало революційні зміни в практиці управління виробничо-господарською діяльністю. Наступна мо- дифікація була пов’язана  з формуванням організацій командно-контроль- ного типу із сконцентрованим у верхньому ешелоні фірми централізова- ним штабним управлінським апаратом.

Основою організаційної структури американської корпорації в 50-70х роках 20 ст. стало децентралізоване управління виробничим процесом, за якого на верхньому рівні керівництва вирішували проблеми загальної  політики (маркетингової, фінансової, технічної), вибору стратегії управ- ління, формулювали принципи кадрової політики фірми, на нижньому фун кціонували відносно самостійні виробничі підрозділи. Їх завданням були реалізація політики, розробленої вищим ешелоном керівництва, підвищен-ня ефективності своєї діяльності, в т.ч. шляхом власних науково- дослід- них і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР).

У 80-х роках 20 ст. виявилися недоліки традиційних лінійно-функ- ціональних організаційних структур. Найгострішими були проблеми роз- поділу повноважень і відповідальності і науково- технічній і дослідницькій роботі. Використання розробок центральних науково-дослідних служб  не- рідко спричиняло значну перебудову виробництва у структурних підрозді- лах, тоді як розробки децентралізованих підрозділів НДДКР  впроваджу- вали без суттєвої шкоди для реалізації поточних виробничо-збутових програм. Крім того, інтенсивна інноваційна діяльність суперечила орієнта- ції на оперативні економічні показники, що зумовило негативну реакцію багатьох менеджерів, які відповідали за поточне виробництво. Це спонука- ло корпорації до пошуку ефективніших організаційних структур – гнучких, цілеспрямованих, різноманітних. Тому корпорації США наприкінці 80-х років 20 ст. з метою вдосконалення організаційних структур управління по чали перехід від командно-контрольної організації до децентралізованого управління шляхом виділення самоврядних управлінських підрозділів на виробництві, що передусім було зумовлено динамічністю американського ринку, який вимагав високої диверсифікації виробництва. Це позначилося на структурі управління компаній: було створено спеціалізовані виробничі підрозділи або їх групи із різних видів продукції та сфер діяльності. Запро- вадження так званих  “плоских структур” зумовлювало скорочення або лік- відацію окремих підрозділів функціональних служб при штаб-квартирах корпорацій. Відповідні функції передавали низовим ланкам, що сприяло розширенню їх участі у визначенні політики корпорацій. Змінювалися не просто структури управління, а система управління корпораціями. Біль- шість великих компаній США перейшла до мультидивізіональних струк- тур – складних, горизонтально розгорнутих структур управління, елемен- тами яких є спеціалізовані у межах корпорації за окремими продуктами виробничі структурні під розділи з автономним управлінням.

Ці зміни зумовлені новою роллю людини у виробництві й управлін- ні. Попередні методи американського менеджменту, сформовані під впли- вом тейлоризму, ґрунтувалися на поділі виробничого процесу на окремі завдання, виконання яких залежало від уміння працівників. Наприкінці 60х років 20 ст. у США зросла роль інтелектуальної складової робочої сили і, відповідно, знизилося значення фізичної.