Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (5)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (15)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Буття. В.Ю. Шевцов

І Всесвіт, Закони

 

Чому одні люди вірять в Бога, а інші ні? Що таке віра в Бога?

На рівні свідомості, а частіше підсвідомості, майже всі розуміють, що існує щось вище, могутніше за людину, що само існування людини підпорядковується не просто законам природи, а формується якимось іншим чином. Одні вбачають в цьому закони еволюції вічної природи, вінцем розвитку якої є людина. Інші розуміють, що не все так просто, що є щось надприродне, чого на цей час людство ще не може осягнути, але яке впливає на все, що відбувається у Всесвіті. Перші вважають себе атеїстами (не віруючими), інші – віруючими (теїстами).

Віра в Вищі могутні сили, в абсолютний Розум, в Те, що робить матерію живою, є вірою в Творця Всесвіту, в Бога. Віра в Бога умовно ділиться на три стадії. На першій людина не розуміє процесів і явищ, що відбуваються навколо, але вірить в надприродне. На другій, вивчаючи закони матеріального (речовинного) Всесвіту, вона екстраполює їх на все сутнє і не знаходить у Всесвіті місця для Бога. Але на третій стадії, коли вона починає розуміти, що не все можна пояснити законами “матеріального” (речовинного) Всесвіту, вона знову повертається до віри в Творця. Як сказав відомий англійський вчений, малі знання віддаляють нас від Бога, великі – наближають до нього. В усі часи видатні вчені були, водночас, і глибоко віруючими людьми.

 

Чому і навіщо ми живемо?

Це питання необхідно розділити на два: чому? і навіщо? Живемо ми завдяки наявності потоків енергії, речовини, інформації. Іншими словами, завдяки наявності відповідних потенціалів, що породжують властиві їм потоки життєзабезпечення. При цьому маємо дві концепції існування живого. Згідно з першою, життя виникає, як випадковість, або, в кращому випадку, як одна з можливостей в розвитку матерії. Згідно з другою, Всесвіт побудований так, немов би все – закони, структури, напрямок еволюції – підкоряється єдиній меті – творенню людини, як кінцевому продукту еволюції. Друга концепція отримала назву “антропного принципу”.

Друге питання - “навіщо?” – на даний час відповіді не має, хоча існує багато версій щодо призначення людини в будові та еволюції Всесвіту. Одна з найбільш ймовірних (з точки зору людської логіки) версій, говорить про людей, як про “богів” одного з рівнів розуму у Всесвіті. В розумному Всесвіті людство займає лише свою розумну нішу. І ця ніша з одного боку нагадує школу, де ми вчимось майбутній ролі у Всесвіті, з іншого – майстерню, де набуваємо необхідні на майбутнє навички уміння, знання.

 

Чи навчимось ми колись розуміти оточуючий нас Всесвіт?

 

Наше розуміння оточуючого Всесвіту залежить від знань набутих нами, каналів збору інформації і можливостей роботи з набутою інформацією. Людина має п’ять спеціалізованих каналів збору інформації: зір, слух, нюх, смак, і відчуття форми в просторі при дотику. При цьому більше 80 відсотків інформації людина отримує за допомогою зору, від10 до 20 відсотків - слуху. На інші канали інформації приходиться всього кілька відсотків. В той же час в каналі зору вся інформація надходить до нас в інтервалі електромагнітних хвиль з довжиною 0.3-0.7мкм, або в видимому спектрі. Обмежену інформацію отримуємо і по інших каналах. Інакше кажучи, людина отримує з оточуючого Всесвіту з безмежних за кількістю і змістом потоків інформації надзвичайно обмежену її кількість. І це при тому, що для обробки цієї інформації ми маємо дуже обмежені можливості, бо обмеженою елементно системою можна обробити, осягнути, усвідомити лише інформацію, що не перевершує можливості даної обмеженої системи, або обмежену інформацію. Тож людина в тому вигляді і в тому стані, в якому вона існує зараз, ніколи не зможе адекватно осягнути і усвідомити оточуючий Всесвіт. В більшості своїй людство живе не за реальним світосприйняттям, а за спрощеними моделями явищ і процесів, що відбуваються навколо нас. Ми живемо в світі на 90 відсотків (а може й більше), створеному в нашій уяві.

В деякій мірі поглибити наші уявлення і нашу свідомість можуть технічні засоби збору і обробки інформації, що дозволяє звільнити частину свідомості від зайвої інформації і використати для обробки і сприйняття інформації більш високого рангу. Але набуваючи інформацію вищого рангу ми втрачаємо інформацію нижчого, бо ємність мозку обмежена.

 

Як уявити собі багатовимірний світ, та явища, що відбуваються там?

Уявіть точку, що немає розмірів. Ведіть точку в якомусь напрямку - отримаєте лінію, одновимірний простір. Тепер рухайте лінію в перпендикулярному до неї напрямку, отримаєте площину, двохвимірний простір. Рухаючи площину в перпендикулярному напрямку, отримаємо трьохвимірний простір. А тепер спробуйте уявити собі те, що уявити наша свідомість відмовляється, а саме: рухайте трьохвимірний простір перпендикулярно всім трьом осям трьохвимірності - і отримаєте чотирьохвимірний. По аналогії можемо "утворювати" і інші багатовимірні світи.

Особливістю нашого трьохвимірного Всесвіту є обертовий рух. Точка не може обертатись, бо не має простору. Лінія не може обертатись по тій же причині, навіть навколо власної осі тому, що не має товщини. Об’єкт в площині уже може обертатись навколо точки, а об’єкт тривимірного світу навколо точки і навколо осі. Іншими словами, об’єкт n - вимірного простору може обертатись навколо просторів із (n-2) координат. Об’єкт чотиривимірного простору може обертатись навколо точки, прямої і площини, а 5-ти вимірного - ще й навколо тривимірного простору.

Об’єкт тривимірного простору, обертаючись навколо осі, має два полюси: північний і південний, плюс і мінус, вихори за рухом часової стрілки і протилежним. В логіці нашої свідомості це "так" і "ні", згоди і заперечення, прямого руху і зворотного та т.п. Іншими словами, логіка і закони мислення людини відповідають законам будови і еволюції нашого Всесвіту, хоча більш ймовірно, що саме Всесвіт побудовано за логікою тривимірності. Бо сказано в Євангелії від Іоанна: спочатку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог.

Об’єкт чотиривимірного простору може обертатись навколо площини, яка в свою чергу має дві осі і, відповідно, не два заряди, а чотири; не два полюси, а чотири і т.д. Чотиривимірному Всесвіту відповідає уже не двохзначна (так-ні), а чотирьохзначна логіка. І всі принципи і закони чотиривимірного Всесвіту мають трансформуватись під чотири координати простору і задану кількість координат часу (не обов’язково одну, як у нас), а сам Всесвіт буде побудовано і еволюціонуватиме за двохвимірною чотиризначною логікою, уявлення про яку можна отримати лише методом індукції і шляхами аналогій і асоціацій, екстраполяцією за межі відомого.

Як бачимо, збільшення числа координат простору і часу неймовірно збільшує кількість і якість природних явищ і, відповідно, можливості розуму, що розвивається в такому багатовимірному Всесвіті.

 

Чому світить Сонце?

З точки зору фізики – завдяки термоядерним реакціям, синтезу атомів водню в атоми гелію, легких елементів в більш складні і важкі. Сонце – це велетенський термоядерний казан постійної чи періодичної дії. Та чи так це? Зменшимо Сонце в розмірах до 1,4м, що обертається на відстані 150м від Сонця. На відстані 500м обертатиметься Юпітер, що нагадуватиме м’яч з розмірами близько 14см, а найдальше – на відстані близько 5км – Плутон, розміром близько 2мм. Як бачимо, Сонячна система – це суцільна пустота. Ще пустіший міжзоряний простір. Якщо до Плутона промінь Сонця йде майже 5,5 годин, то до найближчої з видимих зірок – близько чотирьох років. Тож, давайте задамось питанням: а кому світить Сонце? Невже заради отих кількох загублених у просторі планет?

Не додає впевненості в розумінні цього питання і парадокс Ольберса, згідно з яким зірок у Всесвіті стільки, що, не зважаючи на відстані, вони мають закрити все небо і світити як суцільне Сонце, чого ми не спостерігаємо. То куди ж дівається випромінювання зірок?

Як бачимо, Сонце світить не тільки планетам, тим більше, що для пояснення парадоксу Ольберса мають бути і інші споживачі енергії і інформації, що йдуть від Сонця. А це значить, що наші уявлення про устрій Космосу і життя в ньому дуже далекі від дійсності. Це значить, що Сонце, як частинка велетенського живого і розумного організму Всесвіту є лише місцевим розподілювачем енергії і інформації, що надходить до нього з поза меж простору, в якому існуємо ми. Це швидше за все ланка того Прадерева, що проростає через кожну клітинку Всесвіту, того подиху Бога, енерго- інформаційного приводу, завдяки якому функціонує і світить Сонце, і завдяки якому живемо і існуємо ми. А те, що ми розуміємо як термоядерний казан – це лише одна із сторін існуючого. Звичайно, це лише версія... І все таки: чому і кому світить Сонце?

 

Що таке нескінченість?

Нескінченість – це відсутність кінця, межі. Розрізняють потенційну безмежність, пов’язану з рахунком послідовності чисел без межі, і актуальну, пов’язану з безмежною ділимістю, з наближенням до межі, досягнути якої теж не можна. На відміну від потенціальної нескінченості без межі, актуальна має межу, але недосяжну. Обидва види нескінченості являються абстрактними, модельними, бо в фізичному досвіді людини подібних нескінченостей не існує. Хоч який великий за розмірами Всесвіт, але він замкнутий, а тому обмежений (інакше не діяли би закони збереження). Ми також не знаємо наскільки можна ділити простір і час, бо стикаємось з обмеженнями найменшого кванта дії Планка (), коли подальший поділ в часі t стикається з усе більшою невизначеністю в енергії Е, а поділ простору Х з такою же невизначеністю імпульсу Р. Більш детальний аналіз поняття нескінченості показує, що воно пов’язане з поняттями перервності і безперервності, які в свою чергу є відносними і які можна розглядати лише через призму конкретних фізичних процесів, явищ і структур. Відповідно і поняття нескінченості набуває рис відносності в залежності від моделей нашої свідомості і реалій фізичного світу, що в багатьох аспектах не можуть бути відображені на рівні інформаційних моделей доступних нам нині.

Недосяжність реальної межі демонструє парадокс Зенона. Якщо з пункту А в пункт В вибіжить Ахіллес, найпрудкіший міфічний бігун Греції, а з точки В виповзе черепаха, то Ахіллес ніколи не наздожене черепаху, бо поки він добіжить до точки В, черепаха доповзе до точки С, поки Ахіллес добіжить до точки С, черепаха доповзе до точки Д і так нескінченно.



Размер файла: 1.16 Мбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров