Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Лісовий кодекс України

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття про ліс
Ліс — тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та
чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом,
мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму
розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та
місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні,
оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб
суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним
цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять
лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісова ділянка — ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена
відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових
ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово
не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів,
лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю
лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими
розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими
протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
Земельна лісова ділянка — земельна ділянка лісового фонду України з визначеними
межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для
ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного
законодавства.
Стаття 2. Лісові відносини
Лісові відносини — суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та
розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале
використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших
інтересів суспільства.
Об’єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Суб’єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів
України.
Стаття 3. Лісове законодавство України
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про
охорону навколишнього природного середовища”, цим Кодексом, іншими законодавчими
актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини
щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані
цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.
Стаття 4. Склад лісового фонду України
До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження
лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
До лісового фонду України не належать:зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не
віднесені в установленому порядку до лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних,
дачних і садових ділянках.
Стаття 5. Землі лісогосподарського призначення
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані
лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами,
спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому
порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення
здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Стаття 6. Лісові ресурси
Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що
використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі
формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати
негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню
навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води,
оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для
задоволення суспільних потреб.
Розділ II ПРАВА НА ЛІСИ
Глава 1 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ
Стаття 7. Ліси як об’єкт права власності
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності
Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади
та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та
юридичні особи.
Стаття 8. Право державної власності на ліси
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у
комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету
Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій відповідно до закону.
Стаття 9. Право комунальної власності на ліси
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що
перебувають у державній або приватній власності.
У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об’єктів
комунальної власності в установленому законом порядку.
Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами
безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Размер файла: 402.7 Кбайт
Тип файла: pdf (Mime Type: application/pdf)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров